Підбиваючи підсумки року, що минув, можна констатувати: він позначився розвитком правового поля в царині охорони прав інтелектуальної власності, що пов’язано із набранням чинності Цивільним кодексом України. Розширення спектра об’єктів інтелектуальної власності, адаптація національної термінології до загальноприйнятих міжнародних понять та вдосконалення можливості власників захистити свої права інтелектуальної власності в суді є основними досягненнями нового Цивільного кодексу.

ПРАВОВА ОХОРОНА КОМЕРЦІЙНОГО (ФІРМОВОГО) НАЙМЕНУВАННЯ

Новелою законодавства про інтелектуальну власність стало введення у Цивільний кодекс спеціальної глави, присвяченої праву на комерційне найменування. Таким чином, внаслідок врегулювання Цивільним кодексом питання про право інтелектуальної власності на комерційне найменування з 1 січня 2004 р. втратило силу Положення про фірму, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 22 червня 1927 р. Призначення комерційного найменування полягає в можливості вирізнення однієї особи з-поміж інших та запобіганні введення в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Сформулювавши положення ст. 489 ЦК про те, що право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки, законодавець імплементував у Кодекс ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності. Проте положення Цивільного кодексу про комерційне найменування мають загальний характер і відсилають до спеціального законодавства, досі не прийнятого. Нагальною потребою наразі є прийняття спеціального закону, який би регламентував відносини у сфері охорони комерційного найменування та визначав порядок реєстрації зазначеного об’єкта інтелектуальної власності.

НОВИЙ РЕЖИМ ОХОРОНИ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ

Змінився правовий режим охорони торговельної марки. Відтепер майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку набирають чинності з дати подачі заявки на торговельну марку, а не за свідоцтвом, як це визначалося в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», до речі, чинному ще й дотепер. Зараз свідоцтво лише посвідчуватиме право інтелектуальної власності на торговельну марку. Зазначена новела є позитивним зрушенням, оскільки означає, що одночасно з подачею заявки заявник одержує всі, передбачені законодавством, права на торговельну марку і не змушений роками чекати надання йому права на таку марку у формі свідоцтва.

ДОГОВІР КОМЕРЦІЙНОЇ КОНЦЕСІЇ

Новелою цивільного законодавства стало впровадження положень про договір комерційної концесії, відомий під міжнародним терміном «франчайзинг». Предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Відповідно до ст. 1115 Кодексу за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав із метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Введення поняття «комерційна концесія» до цивільного законодавства України є важливим досягненням національного законодавця, адже неможливо переоцінити значення цього виду договору для економіки кожної країни.

ЗМІНА ТЕРМІНІВ ПОЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Цивільний кодекс змінив низку термінів, якими позначаються об’єкти інтелектуальної власності. Доцільно нагадати, що «знак для товарів і послуг» відповідно до ст. 420 і глави 44 ЦК та ст. 155, 157-158 Господарського кодексу перейменований на «торговельну марку»; «фірмове найменування» визначається ст. 420 і главою 43 Цивільного кодексу та ст.ст. 155, 159 Господарського кодексу як «комерційне (фірмове) найменування»; а «кваліфіковане зазначення походження товару» згідно із ст. 420 і главою 45 Цивільного кодексу та ст. 155, 160 Господарського кодексу замінене на «географічне зазначення».

ВДОСКОНАЛЕННЯ СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Варта на увагу новела, за якою суд виконуватиме функцію запобігання порушенням прав інтелектуальної власності, накладатиме разове грошове стягнення, замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права. Так, п. 2 ст. 432 Цивільного кодексу визначає способи судового захисту прав інтелектуальної власності: 1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; 2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; 3) вилучення з цивільного обігу товарів, виготовлених або введених у цивільний обіг із порушенням права інтелектуальної власності; 4) вилучення з цивільного обігу матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів із порушенням права інтелектуальної власності; 5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності; 6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення. Шляхом впровадження ст. 432 Цивільного кодексу законодавець розширив можливості захисту прав інтелектуальної власності від протиправних посягань.

СТВОРЕННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЦЕНТРУ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ З ПИТАНЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. № 984-р створено Науково-дослідний Центр судових експертиз з питань інтелектуальної власності, віднесений до сфери управління Міністерства юстиції України. Ця подія отримала неоднозначну оцінку з-поміж фахівців, задіяних у сфері судової експертизи з питань інтелектуальної власності. Одні розцінюють ініціативу створення Науково-дослідного центру як спробу монополізації досліджень у цій галузі, здатну призвести до руйнування системи судової експертизи; інші обстоюють необхідність створення подібної спеціалізованої експертної установи та переатестації судових експертів з питань інтелектуальної власності.

УРЯД США ОЦІНИВ СТАН ОХОРОНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

Звіт Торгового представника США (ТП) за 2004 рік вже вкотре визнав Україну «пріоритетною» країною у списку найбільших порушників прав інтелектуальної власності у сфері оптичних носіїв інформації. У 2002 р. уряд США виключив Україну із Загальної системи преференцій та встановив щодо України торгові санкції в розмірі 75 млн дол. США. Причину пильного нагляду уряду США за станом охорони інтелектуальної власності та встановлення торгових санкцій щодо України ТП США обґрунтовує небажанням України забезпечити належний захист аудіовізуальної продукції від «піратства». Таким чином, за даними ТП США, рівень «піратського» виробництва в галузі кінематографії в Україні становить 90%, в музичній індустрії — 75%, у сфері комп’ютерних програм — 83%, у розважальній індустрії — 85%, що загалом у 2004 р. спричинило збитки у розмірі 213,3 млн дол. США.

СПІВРОБІТНИЦТВО З МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Керуючись положеннями підписаної 23 березня 1989 р. Угоди про співробітництво між Світовою митною організацією (СМО) та Міжнародною федерацією фонографічної індустрії (IFPI — International Federation of Phonographic Industry), зважаючи на членство України у СМО та її зобов’язання перед цією організацією, Державна митна служба України та представництво Міжнародної федерації фонографічної індустрії в Україні склали Протокол про співробітництво у боротьбі з обігом контрафактної фонографічної продукції від 5 листопада 2004 р.

Рік, що минув, можна охарактеризувати як такий, що позначився позитивними зрушеннями у напрямі заповнення прогалин у законодавстві України про інтелектуальну власність. Натомість успіхи українського правового поля затьмарює нехтування Україною міжнародними зобов’язаннями та низька правова культура суспільства.