Нова історія навколо «АСПІРИНУ» почалася з видання 3 березня 2003 р. Міністерством охорони здоров’я наказу «Про державну реєстрацію лікарських засобів» № 38. Відповідно до п. 4 додатку 1 до зазначеного наказу, у зв’язку із закінченням терміну дії реєстраційного посвідчення, здійснена перереєстрація лікарського засобу ВАТ «Концерн Стірол» під назвою «АСПІРИН 325 мг» у формі таблетки по 325 мг № 6, № 12 у контурних чарункових упаковках, № 30, № 50, № 100 у контейнерах.

ПРОСИМО ВИЗНАТИ НЕДІЙСНИМ

Вважаючи наказ МОЗ України в частині перереєстрації лікарського засобу ВАТ «Концерн Стірол» таким, що не відповідає закону, і таким, що порушує права власника, представники компанії Байєр Акцієнгезельшафт (далі — Байєр АГ) 28 липня 2003 р. подали до Господарського суду м. Києва позовну заяву про визнання недійсним наказу Міністерства охорони здоров’я України від 3 лютого 2003 р. № 38 (далі — наказ МОЗ України № 38) в частині перереєстрації лікарського засобу ВАТ «Концерн Стірол» (третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача). Крім того, компанія Байєр АГ (далі — Позивач) також просила зобов’язати Міністерство охорони здоров’я України внести зміни до Державного реєстру лікарських засобів України стосовно перереєстрації лікарського засобу «АСПІРИН 325 мг» ВАТ «Концерн Стірол»; визнати недійсним реєстраційне посвідчення ВАТ «Концерн Стірол» на лікарський засіб «АСПІРИН 325 мг», яке є дозволом для застосування лікарського засобу «АСПІРИН 325 мг» в Україні; не допускати використання позначення «АСПІРИН» як загальної назви лікарських засобів в інструкціях про застосування лікарських засобів, листах-вкладишах до лікарських засобів, іншій документації.

Свої вимоги Позивач обґрунтовував тим, що він є власником свідоцтв України № 6455 на знак для товарів і послуг «ASPIRIN», № 6456 на знак для товарів і послуг «АСПИРИН», № 6457 на знак для товарів і послуг «ASPIRIN, зображ.», № 6458 на знак для товарів і послуг «АСПИРИН, зображ», а також власником виключних прав на знак «Aspirin» згідно з міжнародною реєстрацією № R312632 та знак «АСПІРИН» згідно з міжнародною реєстрацією № 631656. Всі зазначені знаки були зареєстровані для фармацевтичних препаратів, що належать до 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.

ЗМІНА ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У процесі розгляду справи Господарським судом м. Києва позивач неодноразово уточняв і змінював свої позовні вимоги. Так, з урахуванням уточнення позивача від 18 вересня 2003 р., його позов містив вимогу про визнання недійсним наказу МОЗ України від 15 січня 2003 р. № 8 (далі — наказ МОЗ України № 8) та від 9 червня 2003 р. № 137 (далі — наказ МОЗ України № 137) у частині застосування знака для товарів і послуг «АСПІРИН», вимогу про зобов’язання МОЗ України внести зміни до наказів № 8 та № 137, а також до інструкцій про застосування лікарських засобів «НО-СПАЗМА», «Дитячий ТАЙЛЕНОЛ з вишневим смаком», «ТАЙЛЕНОЛ», «ТАЙЛЕНОЛ» для немовлят з фруктовим смаком», згідно з якими замінити вказані в них позначення «аспірин» на слова «ацетилсаліцилова кислота».

Така зміна позовних вимог була пов’язана насамперед із тим, що в процесі розгляду справи місцевий господарський суд встановив, що МОЗ України 25 липня 2003 р. було видано наказ № 353, відповідно до якого торговельна назва лікарського засобу «АСПІРИН 325 мг» змінена на назву «Ацетилсаліцилова кислота 325 мг».

НЕСПОДІВАНИЙ ПОВОРОТ

Проте, напевне, найнесподіванішим моментом спору можна вважати те, що навіть незважаючи на досить агресивну позицію Позивача, 25 вересня 2003 р. спір між компанією Байєр АГ та МОЗ України міг бути припинений. Річ у тім, що 25 вересня через канцелярію суду позивач направив заяву про відмову від позову, яка була мотивована тим, що спір щодо наказу МОЗ України № 38 було вирішено мирним шляхом. Тому, напевне, Позивач і вважав, що спірні питання стосовно наказів МОЗ України № 8 та № 137 також могли бути вирішенні в позасудовому порядку.

Але з таким висновком Позивача не погодилось МОЗ України, представники якого в судовому засіданні заявили, що МОЗ України не збирається вносити зміни до своїх наказів № 8 та № 137.

Тому через відсутність доказів урегулювання спору мирним шляхом Господарський суд м. Києва не прийняв відмову позивача від позову, й надалі пристрасті вирували навколо наказів МОЗ України № 8 та № 137.

ПОЗИЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ М. КИЄВА

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2003 р. позовні вимоги компанії Байєр АГ були задоволені частково.

Так, під час судового засідання було встановлено, що своїм наказом МОЗ України № 8, відповідно до ст. 11 Закону про лікарські засоби, затвердило переліки допоміжних речовин та барвників, дозволених для застосування у виробництві лікарських засобів, які реєструються в Україні. В затвердженому вказаним наказом переліку барвників виробників лікарських засобів, в яких застосовуються ці барвники, зобов’язано в листі-вкладиші в упаковці наводити інформацію про наявність протипоказань вживання таких лікарських засобів з такими барвниками. Зокрема, згідно з наказом, зазначена інформація мала бути такого змісту: «Може спричинити реакції алергійного типу, включаючи астму. Алергія найчастіше виявляється у хворих, які страждають алергією на аспірин».

Проте Господарський суд м. Києва у своєму рішенні підтвердив, що слово «Аспірин» є товарним знаком позивача. Видавши зазначений наказ, МОЗ України тим самими ототожнило належний позивачу товарний знак із назвою хімічних речовин чи сполук, які входять до складу інших лікарських засобів. Тобто МОЗ України, видавши наказ № 8, фактично зобов’язало виробників лікарських засобів у діловій документації, пов’язаній із введенням товару в господарській оборот, використовувати товарний знак позивача.

Однак ч. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі — Закон про знаки для товарів і послуг) встановлює, що свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд. Під використанням знака ч. 4 ст. 16 Закону про знаки для товарів і послуг визнає, зокрема, застосування знака на товарах, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов’язаній із введенням зазначених товарів і послуг в господарський оборот, а також в Інтернеті, включаючи доменні імена, що є тотожними чи подібними до знака настільки, що їх можна сплутати. Крім того, ст. 20 Закону про знаки для товарів і послуг передбачає, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені ст. 16 цього Закону, вважається порушенням прав власника свідоцтва, а ст. 57 Закону України «Про власність» встановлює, що якщо в результаті видання акта органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника, такий акт визнається недійсним за позовом останнього.

Крім того, на думку суду, виконання виробниками ліків покладеного на них наказом МОЗ України обов’язку шляхом вказівки на алергію може призвести до погіршення репутації лікарського засобу позивача та належних йому товарних знаків.

Отже, оскільки зібрані у справі докази підтверджували те, що органом державної влади (МОЗ України) було видано акт, який не відповідає законові й порушує виключні права позивача на товарні знаки, Господарський суд м. Києва визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо визнання недійсним наказу МОЗ України № 8 в частині застосування знака для товарів і послуг «АСПІРИН» та зобов’язання МОЗ України внести зміни до наказу № 8, згідно з якими замінити вказані в них позначення «аспірин» на слова «ацетилсаліцилова кислота».

Крім того, враховуючи п. 9.7 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 10 грудня 1996 р. № 02-5/422, рішенням місцевого суду МОЗ України було зобов’язано в місячний термін опублікувати (оприлюднити) резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва у даній справі у тому самому виданні (у той самий спосіб), де було опубліковано (оприлюднено) наказ МОЗ України № 8.

Проте через закінчення строків позовної давності Господарський суд м. Києва відмовив позивачу у визнанні недійсним наказу МОЗ України № 137 у частині застосування знака для товарів і послуг «Аспирин» та зобов’язання МОЗ України внести зміни до наказу № 137 і до інструкцій про застосування лікарських засобів «НО-СПАЗМА», «Дитячий ТАЙЛЕНОЛ з вишневим смаком», «ТАЙЛЕНОЛ», «ТАЙЛЕНОЛ» для немовлят з фруктовим смаком», згідно з якими змінити вказані в них позначення «аспірин» на слова «ацетилсаліцилова кислота».

Така позиція Суду була мотивована тим, що відповідно до роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 16 квітня 1993 р. № 01-6/438, до позовних заяв юридичних осіб про визнання недійсними актів державних органів підлягав застосуванню загальний строк позовної давності, встановлений ст. 71 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р. (3 роки). Оспорюваний наказ МОЗ України було прийнято 9 червня 2000 р. Отже, строк позовної давності сплинув 9 червня 2003 р., а позовну заяву позивач подав 21 липня 2003 р.

Також у зв’язку з відсутністю предмета спору рішенням місцевого господарського суду, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, було припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним наказу Міністерства охорони здоров’я України від 3 лютого 2003 р. № 38 «Про державну реєстрацію лікарських засобів» у частині перереєстрації лікарського засобу «АСПІРИН 325 мг» ВАТ «Концерн Стірол»; зобов’язання Міністерства охорони здоров’я України внести зміни до Державного реєстру лікарських засобів України стосовно перереєстрації лікарського засобу «АСПІРИН 325 мг» ВАТ «Концерн Стірол»; визнання недійсним реєстраційного посвідчення ВАТ «Концерн Стірол» на лікарський засіб «АСПІРИН 325 мг», яке є дозволом для медичного застосування лікарського засобу «АСПІРИН 325 мг» в Україні.

АПЕЛЯЦІЙНА ІНСТАНЦІЯ

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач і третя особа на стороні відповідача — «Державний фармакологічний центр» МОЗ України (допущений до участі у справі як третя особа № 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ухвалою Господарського суду м. Києва від 18 вересня 2003 р.) звернулися з апеляційними скаргами на рішення Господарського суду м. Києва.

В апеляційній скарзі МОЗ України просило рішення Господарського суду м. Києва в частині визнання недійсним наказу МОЗ України № 8 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові повністю. Скарга МОЗ України була мотивована тим, що листок-вкладиш до лікарських засобів являє собою стислу інформацію медичного призначення для пацієнтів, а тому не є діловою документацію і, відповідно, вживання в ньому слова «аспірин» не є використанням знака для товарів і послуг.

В апеляційній скарзі «Державного фармакологічного центру» МОЗ України також вказувалося на те, що наказ МОЗ України № 8 не порушує прав власника свідоцтв на знаки для товарів і послуг, у зв’язку з чим «Державний фармакологічний центр» МОЗ України просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позову. Крім того, представники Державного фармакологічного центру наголошували на тому, що рішення місцевого господарського суду прийнято на користь неналежного позивача.

Представники компанії Байєр АГ заперечували проти доводів скаржників, посилаючись на те, що оспорюваними наказами відповідача порушуються його виключні права як власника свідоцтв на знаки для товарів і послуг, що може призвести до заподіяння йому матеріальної шкоди та шкоди його діловій репутації.

З ВІДПОВІДАЧЕМ НЕ ПОГОДИЛИСЬ...

Дослідивши наявні у справі докази, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого суду без змін, а апеляційних скарг МОЗ України та «Державного фармакологічного центру» МОЗ України — без задоволення.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду не погодилася з доводами відповідача, викладеними в його апеляційній скарзі, про те, що інструкції про застосування лікарських засобів та листки-вкладиші не є діловою документацією.

Така позиція апеляційного господарського суду була обґрунтована тим, що відповідно до ст. 9 Закону про лікарські засоби, Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарського засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1422 від 13 вересня 2000 р., а також галузевого стандарту України ГСТУ 64-7-2000 «Графічне оформлення лікарських засобів. Загальні вимоги», лікарські засоби допускаються до застосування після їх державної реєстрації, внесення до Державного реєстру та отримання реєстраційного свідоцтва, а в реєстрі та свідоцтві зазначається, зокрема, торговельна назва лікарського засобу. При цьому реалізація лікарського засобу має здійснюватись лише під торговою назвою, вказаною в реєстраційній документації.

Свою позицію суд апеляційної інстанції обґрунтував також приписами статей 11 та 12 Закону про лікарські засоби. Так, відповідно до ст. 12 вказаного Закону, до кожного лікарського засобу, що реалізується, додається інструкція про застосування лікарського засобу, яка має містити назву лікарського засобу; загальну характеристику (хімічну назву, основні фізико-хімічні властивості, склад); відомості про фармакологічні властивості; показання для застосування; протипоказання; взаємодію з іншими лікарськими засобами; способи застосування та дози; побічну дію; запобіжні заходи; форми випуску; умови та строки зберігання; умови випуску. А відповідно до ст. 11 Закону, для виробництва лікарських засобів можуть використовуватись діючі, допоміжні речовини та пакувальні матеріали, дозволені до застосування МОЗ України або уповноваженим органом.

Виходячи з наведених норм, апеляційний суд дійшов висновку, що подання засобу до реєстрації та його наступна реєстрація є діями, пов’язаними із введенням засобу в господарський оборот, а інструкція про застосування засобу та листи-вкладиші є діловою документацією, що має відповідне правове значення, у зв’язку з чим вони визнаються апеляційним судом діловою документацією.

Крім того, враховуючи те, що інструкція про застосування лікарського засобу є діловою документацією, без якої неможливо здійснювати реалізацію засобу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодилася з тим, що вказане в цих інструкціях позначення «Аспірин», тотожне з товарним знаком позивача, є неправомірним і порушує виключні права позивача як власника свідоцтва на знаки для товарів і послуг, а вживання в них позначення «Аспірин» у негативному значенні може призвести до заподіяння шкоди діловій репутації позивача.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правомірно визнав недійсним наказ відповідача від 15 січня 2003 р. № 8 в частині застосування позначення «аспірин» та правомірно зобов’язав відповідача внести до цього наказу відповідні зміни і вказати в якості хімічної речовини термін «ацетилсаліцилова кислота».

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду також не взяла до уваги посилання Державного фармакологічного центру на те, що рішення місцевого суду було прийнято за позовом неналежного позивача. Так, апеляційний господарський суд дійшов такого висновку: наявні у справі документи свідчать про те, що вказані в позовній заяві свідоцтва на знаки для товарів і послуг належать саме Акціонерному товариству «Байєр Акціенгезельшафт», скороченим найменуванням якого, цілком очевидно, є Байєр АГ, Компанія Байєр, Байєр Акцієнгезельшафт, у зв’язку з чим у суду апеляційної інстанції були відсутні сумніви у належності особи позивача.

Крім того, апеляційний суд також визнав безпідставними посилання Державного фармакологічного центру на те, що в оспорюваних наказах МОЗ України вживається позначення «Аспірин» українською мовою, тоді як позивач має виключні права на використання позначень «Аспирин» та «Aspirin» (відповідно, кирилицею та латиницею). Оскільки, як вказав у своїй постанові апеляційний суд, наведені вище позначення є подібними з точки зору їх зорового сприйняття, виходячи зі змісту ст. 20 Закону про знаки для товарів і послуг, апеляційний господарський суд підтвердив право позивача на захист свого права.

І, НАРЕШТІ, ...ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Не погодившись із таким висновком Київського апеляційного господарського суду м. Києва, МОЗ України та Державний фармакологічний центр подали касаційні скарги, в яких відповідач і третя особа на стороні відповідача просили рішення Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2003 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2004 р. у справі № 39/311 скасувати на підставі того, що зазначене рішення і постанова не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню у зв’язку з тим, що вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Свої вимоги МОЗ України та Державний фармакологічний центр мотивували тим, що згадування препарату «аспірин» у листку-вкладиші не є використанням товарного знака в розумінні ч. 4 ст. 16 Закону про знаки для товарів і послуг і не є порушенням прав позивача-власника свідоцтва на знак для товарів і послуг, передбачених ст. 20 Закону, як це зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції.

Крім того, в касаційній скарзі Державного фармакологічного центру зазначалося, що оспорюваний наказ МОЗ України (№ 8) не є діловою документацією, як було зазначено в рішенні Господарського суду м. Києва, а являє собою нормативний акт, а, отже, і не підпадає під дію ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України вирішив касаційні скарги задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду м. Києва у цій справі змінити, а саме:

- у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним наказу МОЗ України № 8 від 15 січня 2003 р. в частині застосування знака для товарів і послуг «АСПИРИН» відмовити;

- в іншій частині судові рішення залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції ВГС України, зокрема, вказав, що, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону про знаки для товарів і послуг, використанням знака визнається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

З огляду на це, ВГС України дійшов висновку, що згадування препарату «АСПІРИН» у листку-вкладиші не є використанням товарного знака в розумінні ч. 4 ст. 16 Закону про знаки для товарів і послуг і не є порушенням ст. 20 вказаного Закону.

При цьому ВГСУ визнав безпідставними посилання позивача на те, що оспорюваний наказ МОЗ України належить до ділової документації, з огляду на те, що акти державних органів завжди належали до нормативних актів.

ПРЕДМЕТОМ СПОРУ Є «АСПІРИН»…

Суд касаційної інстанції також зазначив, що відповідно до Паризької конвенції про охорону промислової власності, товарний знак охороняється таким, яким він є. В українському законодавстві цьому принципу кореспондує ч. 4 ст. 5 Закону про знаки для товарів і послуг, відповідно до якої обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, й засвідчується свідоцтвом з наведеними в ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг. Свідоцтва №№ 6456-6458 на знаки для товарів і послуг видані Байєр АГ на позначення «АСПИРИН» та «ASPIRIN» відповідно кирилицею та латиницею. Предметом позову є позначення «АСПІРИН» українською мовою.

Крім того, ВГСУ у своїй постанові від 25 травня 2004 р. зазначив, що метою наказу МОЗ України № 8 є застереження хворих на алергію до аспірину та інших препаратів на основі ацетилсаліцилової кислоти про те, що вживання будь-яких ліків, які містять у своєму складі зазначені в наказі допоміжні речовини, може завдати шкоду їхньому здоров’ю, а заміна в тексті наказу МОЗ України № 8 загальновживаного поняття «аспірин» на термін «ацетилсаліцилова кислота», відомий лише вузькому колу фахівців, може призвести до того, що постраждають пацієнти з підвищеною чутливістю до аспірину, які завчасно не одержать доступну й життєво необхідну їм інформацію, тобто наслідком задоволення позовних вимог позивача буде завдання шкоди здоров’ю населення України, що порушуватиме ст. 3 Конституції України.

Коментар Дмитра Гостищева, юрисконсульта відділу представництва у судових органах юридичного управління МОЗ України.

Цю справу я вважаю особливою. Динаміка її розгляду господарськими судами, на мій погляд, реально відображає пріоритети щодо прав, захист яких гарантований законодавчими актами України.

Слід відзначити, що при розгляді справи ще в першій інстанції обставини справи були з’ясовані в повному обсязі. Інше питання — які висновки зробив суд та як були застосовані норми права. Особливо здивувало неприйняття фактичної відмови від позову.

Зважаючи на подальший розгляд справи у Верховному Суді України, дуже хотілося б, щоб положення Конституції щодо людини, її життя і здоров’я не були забуті або проігноровані, і постанова Вищого господарського суду України, який став на їх захист, була залишена без змін.