ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2003 року

Вищий господарський суд України у складі:

Суддів

розглянувши касаційну скаргу науково-виробничої приватної фірми «УУУ», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від ХХ.11.2002 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ХХ.02.2003 зі справи № 000 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХХХ», м. Харків до НВП фірми «УУУ»

про припинення порушення права власника на знак для товарів і послуг.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача: присутні

відповідача: не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від ХХ.11.2002, залишеним без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ХХ.02.2003 , позов задоволено: НВП фірмі «УУУ» заборонено використовувати зображення товарного знаку «А. и С.«, зареєстрованого на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг від ХХ.07.2002 № 0005 за ТОВ «ХХХ» і схожого зі знаком відповідача настільки, що їх можна сплутати; зобов’язано НВП фірму «УУУ» знищити виготовлені зображення товарного знаку «А. и С.», схожого із зареєстрованим за ТОВ «ХХХ» знаком «А. и С.«, настільки, що їх можна сплутати.

Зазначені рішення судових інстанцій мотивовано посиланням на приписи статей 16 та 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ( 3689-12 ).

На думку скаржника, місцевим та апеляційним господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та не витребувані матеріали справи господарського суду міста Києва № 001, розглянутої ним у 2002 році, предметом спору в якій є правомірність надання правової охорони для товарного знака позивача.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги. Представники позивача у судове засідання з’явилися.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень у цій справі.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що: — Державним департаментом з питань інтелектуальної власності ХХ.07.2002 видано ТОВ «ХХХ» свідоцтво на знак для товарів і послуг № 0005, яким цьому товариству надано виключне право використання знаку у вигляді святкової стрічки зі смисловим зазначенням «А. и С.» у класах 29, 30 і 31 Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків;

— Державною митною службою України ТОВ «ХХХ» надано довідку від ХХ.08.2002 № 0000009 про внесення знаку на який видано свідоцтво № 00005, до реєстру відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2001 № 412 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об`єкти інтелектуальної власності» ( 412-2001-п );

— у серпні року НВП фірма «УУУ» отримала з Росії вантаж товару, що складався з макаронних виробів швидкого приготування з позначенням «А. и С.», що є схожим із товарним знаком, якому надано правову охорону відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № 0005, власником якого є ТОВ «ХХХ». Позначення одиниць товару НВП фірми «УУУ» є схожими з товарним знаком позивача настільки, що їх можна сплутати.

Причиною спору зі справи стало використання НВП фірмою «УУУ» зображення логотипу «А. и С.» схожого зі знаком, щодо якого ТОВ «ХХХ» як власник свідоцтва на знак для товарів і послуг № 0005 має виключне право користування і розпорядження. Застосування відповідачем позначення на упаковці товарів, схожого з цим знаком настільки, що їх можна сплутати, не дозволяє належним чином індивідуалізувати товар ТОВ «ХХХ» у господарському обороті.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ( 3689-12 ) свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом.

Використанням знака визнається застосування його на товарах і при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов’язаній із введенням зазначених товарів і послуг в господарський оборот.

Згідно з частиною 3 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ( 3689-12 ) свідоцтво надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за винятком випадків, коли використання знака не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника свідоцтва.

Відповідно до статті 20 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ( 3689-12 ) будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Власник свідоцтва може також вимагати усунення з-товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Вимога НВП фірми «УУУ» про визнання знака для товарів та послуг, власником свідоцтва на який є ТОВ «ХХХ», таким, що не відповідає умовам надання правової охорони, не була предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому цю вимогу не було прийнято до розгляду і в апеляційній інстанції на підставі припису частини третьої статті 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Відповідно до частини третьої статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено обставини, що входять до предмету доказування у цій справі, та їм дана правильна юридична оцінка. Тому немає підстав для відмови ТОВ «ХХХ» у позові та задоволення касаційної скарги НВП фірми «УУУ».

Провадження у справі № 002 за вимогою ТОВ «ААА», Росія, до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та ТОВ «ХХХ» про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг № 0005 від ХХ.07.2002 було припинено ухвалою господарського суду міста Києва від ХХ.03.2003 на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 — 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від ХХ.11.2002 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ХХ.02.2003 зі справи № 000 залишити без змін, а касаційну скаргу науково-виробничої приватної фірми «УУУ» — без задоволення.