Запитання: Кабінет Міністрів України постановою № 1185 від з жовтня 2007 року затвердив Національний стандарт № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності".

Згідно з п. 3 Національного стандарту № 4 — "ставка роялті — частка бази роялті у відсотковому виразі, яка використовується для визначення величини роялті". Інститут при укладанні ліцензійних договорів ставку роялті відбиває як у відсотках від ціни продукції, так і у фіксованому грошовому відбитті (у гривнях).

Наприклад: "За надання виключної ліцензії на використання корисної моделі, захищеної патентом № ____, Ліцензіат здійснює відрахування (роялті) Ліцензіарові у розмірі 5 (п’ять)% без ПДВ з кожного реалізованого пристрою".

Чи є можливим відтворення ставки роялті у гривнях після введення в дію Національного стандарту № 4? Чи потрібно додатковою угодою змінювати ставку роялті, яка відтворена у гривнях, на відсотки у договорах, які укладені до введення в дію Національного стандарту № 4?

Відповідь: Спираючись на нормативно-законодавче забезпечення, яке діє на момент підготовки відповіді на запит Інституту, роялті слід розглядати з двох методичних підходів, а саме:

1) з позиції Національного стандарту № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності" щодо використання методики визначення розміру роялті та його ставки;

2) з позиції Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, щодо платежів у вигляді винагороди за користування або надання права на користування майновими правами інтелектуальної власності та сплати податків.

Роялті з позиції оцінки. З позиції Національного стандарту № 4 пунктом 15 передбачено застосування методу роялті за умови, що майнові права інтелектуальної власності надані, або можуть бути надані за ліцензійним договором іншій фізичній або юридичній особі. Метод полягає у визначенні суми дисконтованих доходів від ліцензійних платежів. За базу роялті може прийматись виручка від реалізації ліцензійної продукції (товарів, робіт, послуг), обсяг виробленої чи реалізованої ліцензійної продукції (товарів, робіт, послуг) в натуральному виразі, величини доходу (прибутку) від реалізації ліцензійної продукції (товарів, робіт, послуг) та інші показники господарської діяльності.

Ставка роялті як частка бази роялті у відсотковому вираженні визначається на підставі результатів аналізу ринку подібних об’єктів права інтелектуальної власності, за використання яких сплачується роялті.

Національним стандартом № 4 також передбачено, що під час визначення розміру ліцензійних платежів враховуються вид та строк дії ліцензійного договору, кількість ліцензійних договорів, сфера використання об’єкта права інтелектуальної власності, обсяг переданих прав, характеристики об’єкта права інтелектуальної власності, майнові права на який є предметом ліцензійного договору, залишковий строк його корисного використання, строк освоєння процесу виробництва та/або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об’єкта права інтелектуальної власності, ступінь готовності такого об’єкта до використання за призначенням та інші показники, що можуть вплинути на розмір ліцензійних платежів.

Отже, Національним стандартом № 4 передбачено порядок визначення суми дисконтованих доходів. При цьому за базу роялті приймається як вартісні, так і натуральні показники. Ставка роялті розглядається як частка бази роялті, тобто не вся виручка від реалізації, обсяг виробленої чи реалізованої ліцензійної продукції в натуральному виразі, не весь дохід (прибуток) від реалізації ліцензійної продукції.

За економічним змістом означений порядок відтворює оцінку розміру роялті та прийняту оцінювачем ставку роялті відносно відповідної бази роялті.

Ця методика розрахунку величини роялті, розмір якого є орієнтиром для прийняття відповідного рішення контрагентами ліцензійного договору(ів). Ліцензійна винагорода визначається у грошовому вимірі. Безумовно, цьому розрахунку передує визначення корисного ефекту, за рахунок чого досягається ефективність при застосуванні нових технічних рішень, способів, матеріалів тощо при виробництві, випуску інноваційної продукції (робіт, товарів) або наданні послуг з використанням продукту ліцензії. Саме завдяки корисному ефекту або економічній ефективності визначається розмір прибутку, який відповідає зниженню собівартості за окремими статтями витрат при використанні продукту ліцензії в порівнянні з періодами до і після впровадження нових технічних рішень, способів, матеріалів тощо.

Роялті з позиції оподаткування прибутку. З позиції платежів у вигляді винагороди за користування або надання права на користування майновими правами інтелектуальної власності, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пункт 1.21 статті 1) передбачено, що роялті є доходом з джерелом його походження в Україні, тобто дохід, отриманий резидентами або нерезидентами від їх діяльності на території України. Одночасно, пунктом 1.30 статті 1 цього Закону передбачено, що роялті є платежі будь-якого виду, одержаного як винагорода за користування, а далі перелічуються майнові права інтелектуальної власності. Пунктом 1.31 статті 1 віднесено до продажу товарів, будь які операції, а також ті, що здійснюються за ліцензійним договором.

Крім того, якщо роялті здійснено як винагорода, то згідно з пунктом 4.1.4 статті 4 зазначеного Закону України роялті включаються до складу валового доходу отримувача або платника податку на прибуток. Саме Ліцензіар (продавець), володіючи майновими правами інтелектуальної власності, передав їх на умовах ліцензійного договору Ліцензіату (покупцю) за винагороду у вигляді роялті, яке за економічною сутністю є доходом Ліцензіара. Ліцензіат додержуючись підпункту 5.4.2 статті 5 Закону України виплачуване роялті відносить до складу валових витрат того періоду, в якому ці платежі здійснюються, таким чином зменшуючи оподаткований прибуток Ліцензіата.

При цьому підпунктом 5.3.9 статті 5 означеного Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат виплати винагороди або інші види заохочень, пов’язаних з таким платником податку, фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більше, ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Щодо роялті як винагороди, то це результат дії ліцензійного договору, а саме у Ліцензіара амортизації підлягає належний йому об’єкт права інтелектуальної власності (нематеріальний актив) та компенсуються витрати на його придбання шляхом продажу цього нематеріального активу за ліцензійним договором при отриманні роялті. Це є прямий дохід Ліцензіара (продавця), який враховує не тільки вартість нематеріальних активів на рівні амортизаційних відрахувань за певний період, а й дохід у вигляді додаткового прибутку — роялті. У Ліцензіата джерелом роялті є прибуток як еквівалент відповідної суми прибутку, який є результатом використання продукту ліцензії і його реалізації. У складі такого прибутку є роялті, що є винагородою Ліцензіата (покупця) Ліцензіару (продавцю) за отримане (надане) право користування майновими правами інтелектуальної власності. Це сприяє виробництву (випуску) та реалізації інноваційної продукції (товарів, робіт, послуг) у Ліцензіата. Для уникнення подвійного оподаткування прибутку Ліцензіат враховує роялті у складі валових витрат, а Ліцензіар враховує роялті у складі валових доходів.

Документальним доказом цієї операції є укладання ліцензійного договору, який може бути зареєстрований у встановленому порядку, що є офіційним загальнодоступним інформуванням інших осіб про видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) тощо, а також додатки до нього. Підтвердженням фактичного використання продукту ліцензії є підписання акта(ів) використання майнових прав інтелектуальної власності до ліцензійного договору, який засвідчує відповідний період фактичного використання майнових прав інтелектуальної власності та фактичний випуск (виробництво, надання послуг) інноваційної продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням продукту ліцензії і її реалізації з виплатою відповідної суми роялті. В податковому обліку згідно підпунктів 11.2.1 та 11.3.1 означеного Закону України підписання акту використання майнових прав інтелектуальної власності свідчить про дату збільшення валових витрат та валового доходу, що є одночасно і датою фактичного отримання платником податку результатів послуг та надання результатів послуг платникам податку.

Сума роялті встановлюється контрагентами ліцензійного договору у так званому фінансовому додатку до ліцензійного договору в абсолютній грошовій сумі на одиницю виробленої (випущеної) інноваційної продукції (товарів, робіт, послуг) на основі оцінки майнових прав інтелектуальної власності. При цьому звіт та висновок вартості майнових прав інтелектуальної власності або вартість ліцензійного договору, визначеної суб’єктом оціночної діяльності, є лише орієнтиром для прийняття відповідного управлінського рішення контрагентами ліцензійного договору. Роялті є частиною прибутку, який отримано Ліцензіатом від реалізації інноваційної продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням продукту ліцензії. Зауважимо, роялті як винагорода може і не бути, якщо прибуток буде відсутній при реалізації інноваційної продукції (товарів, робіт, послуг) за цінами меншими, ніж це було передбачено при оцінці майнових прав інтелектуальної власності суб’єктом оціночної діяльності.

Одночасно, роялті не може бути загальним прибутком підприємства (установи) або визначатися у процентному відношенні до загального прибутку або до об’єму реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), так як розмір роялті буде значно коливатися у зв’язку з залежністю від кон’юнктури цін на ринку, а також від результатів відповідної господарської діяльності. До означених факторів ніякого відношення не має продукт ліцензії, а саме право використання нових технічних рішень, способів, нових видів продукції тощо, які пов’язані зі зниженням собівартості по окремим статтям витрат в порівнянні до і після їх впровадження. Роялті виступає фіксованою абсолютною в грошовому вимірі величиною. Сумарне роялті залежить від обсягів (кількості) виробленої (випущеної) продукції (товарів, робіт, послуг).

Фіксована величина роялті на одиницю продукції (товарів, робіт, послуг) є складовою фінансового додатку до ліцензійного договору, в якому контрагенти договору погоджуються з результатами звіту та висновком про оцінку майнових прав інтелектуальної власності і узгоджують прийнятий ними розмір роялті на одиницю виробленої (випущеної) інноваційної продукції (товарів, робіт, послуг) та термін і порядок сплати роялті.

Розмір роялті може змінюватись у випадках, коли змінюється ринкова ситуація господарювання, що призводить до різкої зміни статей витрат, з якими пов’язано продукт ліцензії, збільшення або зменшення обсягів виробництва (випуску) інноваційної продукції (товарів, робіт, послуг), внесення або виведення (заміна) з ліцензійного договору окремих видів майнових прав інтелектуальної власності. В таких випадках знову здійснюється незалежна оцінка майнових прав інтелектуальної власності, переданих за умов ліцензійного договору, яка враховує нову ситуацію, відмінну від попередньої, і приймається нова редакція фінансового додатку до ліцензійного договору або окремих її статей після укладання додаткової угоди до ліцензійного договору про зміни в ліцензійному договорі.

Таким чином, відносно першого запитання — ставка роялті пов’язана зі здійсненням оцінки вартості майнових прав інтелектуальної власності, які передані на умовах ліцензійного договору ще до прийняття Національного стандарту № 4, тому переглядати розрахунки роялті немає ніяких правових підстав. Прийняття Національного стандарту № 4 впливає на метод розрахунку і вибір оцінювачем ставки роялті, який і яка повинні узгоджуватися зі стандартом при подальшому, якщо зміниться економічна ситуація використання майнових прав інтелектуальної власності на умовах ліцензійного договору, що примусить здійснити нову незалежну оцінку суб’єктом оціночної діяльності.

Що стосується другого запитання — Інститутом роялті прийнято у гривнях на одиницю кожного реалізованого пристрою з використанням продукту ліцензії, тому не потребує перегляду.

Але при цьому слід звернути увагу на те, що роялті у гривнях на одиницю інноваційної продукції не є ставкою роялті по відношенню до бази роялті, оскільки база розрахунку роялті приймається оцінювачем при здійсненні незалежної оцінки майнових прав інтелектуальної власності на умовах ліцензійного договору.