На головну | Пишіть нам | Пошук по сайту тел (063) 620-06-88 (інші) Укр | Рус | Eng   
Патентний повірений на безоплатній основі надає консультації
  новини  ·  статті  ·  послуги  ·  інформація  ·  питання-відповіді  ·  про Ващука Я.П.  ·  контакти за сайт: 
×
Якщо ви помітили помилку чи похибку, позначте мишкою текст, що включає
помилку (все або частину речення/абзацу), і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нам.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про авторське право і суміжні права


( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 13, ст.64 )

( Вводиться в дію Постановою ВР
N 3793-XII ( 3793-12 ) від 23.12.93, ВВР, 1994, N 13, ст.65 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85
N 998-XIV ( 998-14 ) від 16.07.99, ВВР, 1999, N 41, ст.373 )

( В редакції Закону
N 2627-III ( 2627-14 ) від 11.07.2001, ВВР, 2001, N 43, ст.214 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

( У тексті Закону слова «звичайного кола сім’ї» і
«звичайного кола однієї сім’ї» замінено словами
«коло сім’ї» у відповідних відмінках згідно із
Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )


Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права
авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та
використанням творів науки, літератури і мистецтва — авторське
право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та
організацій мовлення — суміжні права.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

автор — фізична особа, яка своєю творчою працею створила
твір;

аудіовізуальний твір — твір, що фіксується на певному
матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному
диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів
(зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які
відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим
супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим
виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана,
телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально
відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами
аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми,
діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими,
анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;

база даних (компіляція даних) — сукупність творів, даних або
будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому
числі — електронній, підбір і розташування складових частин якої
та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові
частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за
допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних
засобів (комп’ютера) чи інших засобів;

виключне право — майнове право особи, яка має щодо твору,
виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи
відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання
цих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на
видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим
особам у межах строку, встановленого цим Законом;

виконавець — актор (театру, кіно тощо), співак, музикант,
танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає,
декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим
способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної
творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а
також диригент музичних і музично-драматичних творів;

виробник відеограми — фізична або юридична особа, яка взяла
на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис
виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим
супроводом, так і без нього);

виробник фонограми — фізична або юридична особа, яка взяла на
себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис
виконання або будь-яких звуків;

відеограма — відеозапис на відповідному матеріальному носії
(магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо)
виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом
чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до
аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для
виготовлення її копій;

відтворення — виготовлення одного або більше примірників
твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а
також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в
електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку
може зчитувати комп’ютер;

інформація про управління правами — інформація, в тому числі
в електронній (цифровій) формі, що ідентифікує об’єкт авторського
права і (або) суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей
об’єкт авторське право і (або) суміжні права, або інформація про
умови використання об’єкта авторського права і (або) суміжних
прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така
інформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений
до примірника об’єкта авторського права і (або) суміжних прав або
вміщений у нього чи з’являється у зв’язку з його повідомленням до
загального відома;

ім’я автора — сукупність слів чи знаків, що ідентифікують
автора: прізвище та ім’я автора; прізвище, ім’я та по батькові
автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак
(сукупність знаків) тощо;

запис (звукозапис, відеозапис) — фіксація за допомогою
спеціальних технічних засобів (у тому числі й за допомогою
числового представлення) на відповідному матеріальному носії
звуків і (або) рухомих зображень, яка дозволяє здійснювати їх
сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідного
пристрою;

здавання у майновий найм — передача права користування і
(або) володіння оригіналом чи примірником твору, фонограми,
відеограми на певний строк з метою одержання прямої чи
опосередкованої комерційної вигоди;

комп’ютерна програма — набір інструкцій у вигляді слів, цифр,
кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у
формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у
дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює
як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у
вихідному або об’єктному кодах);

контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми -
примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений,
опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського
права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в
Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну
територію України без згоди автора чи іншого суб’єкта авторського
права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори,
фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали
охоронятися;

оприлюднення (розкриття публіці) твору — здійснена за згодою
автора чи іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав
дія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом
опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної
демонстрації, публічного сповіщення тощо;

опублікування твору, фонограми, відеограми — випуск в обіг за
згодою автора чи іншого суб’єкта авторського права і (або)
суміжних прав виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими
способами примірників твору, фонограми, відеограми у кількості,
здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чи
відеограми, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в
майновий найм, побутового чи комерційного прокату, надання доступу
до них через електронні системи інформації таким чином, що
будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який
час за власним вибором або передачі права власності на них чи
володіння ними іншими способами. Опублікуванням твору, фонограми,
відеограми вважається також депонування рукопису твору, фонограми,
відеограми у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом та
можливістю одержання в ньому примірника (копії) твору, фонограми,
відеограми;

організація колективного управління (організація колективного
управління майновими правами) — організація, що управляє на
колективній основі майновими правами суб’єктів авторського права і
(або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку;

організація мовлення — організація ефірного мовлення чи
організація кабельного мовлення;

організація ефірного мовлення — телерадіоорганізація, що
здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і
програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших
організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а
також лазерних променів, гамма-променів тощо) у будь-якому
частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників);

організація кабельного мовлення — телерадіоорганізація, що
здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і
програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших
організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того
чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю
(провідникового, оптоволоконного чи іншого виду);

особа — фізична або юридична особа;

похідний твір — твір, що є творчою переробкою іншого
існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація,
адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору)
чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не
належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання,
озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших
аудіовізуальних творів);

примірник твору — копія твору, виконана у будь-якій
матеріальній формі;

примірник фонограми — копія фонограми на відповідному
матеріальному носії, яка виконана безпосередньо чи опосередковано
із цієї фонограми і містить усі зафіксовані на ній звуки чи їх
частину;

примірник відеограми — копія відеограми на відповідному
матеріальному носії, яка виконана безпосередньо чи опосередковано
із цієї відеограми і містить усі зафіксовані на ній рухомі
зображення чи їх частину (як із звуковим супроводом, так і без
нього);

продюсер аудіовізуального твору — особа, яка організує або
організує та фінансує створення аудіовізуального твору;

псевдонім — вигадане ім’я, вибране автором чи виконавцем для
позначення свого авторства;

публічне виконання — подання за згодою суб’єктів авторського
права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач
організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим
способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою
будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по
кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи,
які не належать до кола сім’ї або близьких знайомих цієї сім’ї,
незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той
самий час або в різних місцях і в різний час;

публічна демонстрація аудіовізуального твору, відеограми -
публічне одноразове чи багаторазове представлення публіці за
згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав у
приміщенні, в якому можуть бути присутніми особи, які не належать
до кола сім’ї або близьких знайомих цієї сім’ї, аудіовізуального
твору чи зафіксованого у відеограмі виконання або будь-яких
рухомих зображень;

публічний показ — будь-яка демонстрація оригіналу або
примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі
організації мовлення за згодою суб’єктів авторського права і (або)
суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки,
слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи
по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях,
де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до
кола сім’ї чи близьких знайомих цієї сім’ї особи, яка здійснює
показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в
один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний
показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також
демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми
без дотримання їх послідовності);

публічне сповіщення (доведення до загального відома) -
передача за згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних
прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів,
гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи
передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду
наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового,
оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків
і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм
організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути
сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість
яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі
зображення чи звуки не можуть бути сприйняті;

репрографічне відтворення (репродукування) — факсимільне
відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи
зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або
його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними
способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій),
оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп’ютер;

розповсюдження об’єктів авторського права і (або) суміжних
прав — будь-яка дія, за допомогою якої об’єкти авторського права і
(або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються
публіці, в тому числі доведення цих об’єктів до відома публіки
таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих
об’єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором;

службовий твір — твір, створений автором у порядку виконання
службових обов’язків відповідно до службового завдання чи
трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем;

суспільне надбання — твори і об’єкти суміжних прав, строк дії
авторського права і (або) суміжних прав на які закінчився;

твір архітектури — твір у галузі мистецтва спорудження
будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі,
збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів
тощо);

твір образотворчого мистецтва — скульптура, картина, малюнок,
гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного)
дизайну тощо;

твір ужиткового мистецтва — твір мистецтва, в тому числі твір
художнього промислу, створений ручним або промисловим способом для
користування у побуті або перенесений на предмети такого
користування;

технічні засоби захисту — технічні пристрої і (або)
технологічні розробки, призначені для створення технологічної
перешкоди порушенню авторського права і (або) суміжних прав при
сприйнятті і (або) копіюванні захищених (закодованих) записів у
фонограмах (відеограмах) і передачах організацій мовлення чи для
контролю доступу до використання об’єктів авторського права і
суміжних прав;

установа — центральний орган виконавчої влади у сфері
інтелектуальної власності;

фонограма — звукозапис на відповідному носії (магнітній
стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску
тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису,
що входить до аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним
матеріалом для виготовлення її примірників (копій);

цитата — порівняно короткий уривок з літературного, наукового
чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується,
з обов’язковим посиланням на його автора і джерела цитування,
іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої
твердження або для посилання на погляди іншого автора в
автентичному формулюванні;

державна система правової охорони інтелектуальної
власності — Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх,
інформаційних та інших державних закладів відповідної
спеціалізації, що входять до сфери управління Установи. ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від
22.05.2003 )

Стаття 2. Законодавство України про авторське право
і суміжні права

Законодавство України про авторське право і суміжні права
базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з
відповідних норм Цивільного кодексу України ( 1540-06 ), цього
Закону, законів України «Про власність» ( 697-12 ), «Про
кінематографію» ( 9/98-ВР ), «Про телебачення і радіомовлення»
( 3759-12 ), «Про видавничу справу» ( 318/97-ВР ), «Про
розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм»
( 1587-14 ) та інших законів України, що охороняють особисті
немайнові права та майнові права суб’єктів авторського права і
суміжних прав.

Стаття 3. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на:

а) твори, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, і
об’єкти суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону,
незалежно від місця їх першого оприлюднення (або не оприлюднені,
але знаходяться в об’єктивній формі на території України),
авторами яких або особами, яким належить авторське право і (або)
суміжні права на них, є фізичні особи, які є громадянами України
або не є її громадянами, але мають постійне місце проживання на
території України, або юридичні особи, які мають місцезнаходження
на території України;

б) твори, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, і
об’єкти суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону, вперше
оприлюднені на території України або вперше оприлюднені за межами
України, але після цього протягом 30 днів оприлюднені на території
України;

в) передачі організацій мовлення, що мають місцезнаходження
на території України і здійснюють передачі за допомогою
передавачів, розташованих на території України;

г) твори архітектури і скульптури, які об’єктивно знаходяться
на території України;

д) твори та об’єкти суміжних прав, які охороняються
відповідно до міжнародних договорів України.

2. Положення цього Закону спрямовані на захист особистих
немайнових прав і майнових прав:

а) суб’єктів авторського права, зазначених у статті 7 цього
Закону, і суб’єктів суміжних прав, зазначених у частині першій
статті 36 цього Закону, які є громадянами України або не є
громадянами України, але мають постійне місце проживання на
території України (для юридичних осіб — місцезнаходження на
території України), незалежно від того, на якій території вперше
були оприлюднені їх твори чи об’єкти суміжних прав;

б) суб’єктів авторського права, зазначених у статті 7 цього
Закону, і суб’єктів суміжних прав, зазначених у частині першій
статті 36 цього Закону, незалежно від їх громадянства і постійного
місця проживання (для юридичних осіб — їх місцезнаходження), твори
чи об’єкти суміжних прав яких вперше оприлюднені на території
України або не оприлюднені, але які знаходяться в об’єктивній
формі на території України;

в) суб’єктів авторського права, зазначених у статті 7 цього
Закону, і суб’єктів суміжних прав, зазначених у частині першій
статті 36 цього Закону, незалежно від їх громадянства і постійного
місця проживання, твори чи об’єкти суміжних прав яких вперше
оприлюднені в іншій країні та протягом 30 днів після цього
оприлюднені на території України;

г) інших осіб, які мають авторське право і (або) суміжні
права.

3. Суб’єктам авторського права і (або) суміжних прав,
незалежно від їх громадянства, твори чи об’єкти суміжних прав яких
вперше оприлюднені на території іншої держави або не оприлюднені,
але знаходяться в об’єктивній формі на території іншої держави,
правова охорона надається відповідно до міжнародних договорів
України.

Стаття 4. Повноваження Установи у сфері охорони авторського
права і суміжних прав

1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері
охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої
повноваження у межах, що передбачені законом, і виконує такі
функції:

реалізує моніторинг застосування і дотримання національного
законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і
суміжних прав;

веде облік організацій колективного управління після їх
реєстрації, здійснює нагляд за діяльністю цих організацій і надає
їм методичну допомогу;

здійснює контроль за виконанням цього Закону у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України;

здійснює посередництво у переговорах і при вирішенні
конфліктів між організаціями колективного управління, а також між
цими організаціями і суб’єктами авторського права і (або) суміжних
прав;

організує розробку нормативів і таблиць щодо розміру
мінімальної винагороди і її розподілу між авторами і іншими
суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав і подає їх для
затвердження Кабінетові Міністрів України;

забезпечує відтворювачів, імпортерів і експортерів
примірників аудіовізуальних творів, фонограм (відеограм)
контрольними марками відповідно до Закону України «Про
розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм»
( 1587-14 ), веде Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок;

організує приймання і розгляд заявок на державну реєстрацію
прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також на
реєстрацію договорів, які стосуються прав авторів на твори, і
здійснення їх реєстрації;

забезпечує складання і періодичне видання каталогів усіх
державних реєстрацій авторського права;

організує публікацію офіційного бюлетеня з питань охорони
авторського права і суміжних прав;

забезпечує розробку і реалізацію освітніх програм у сфері
охорони авторського права і суміжних прав;

представляє інтереси України з питань охорони авторського
права і суміжних прав у міжнародних організаціях відповідно до
чинного законодавства;

доручає закладам, які входять до державної системи правової
охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації,
виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням
про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової
охорони інтелектуальної власності;

сприяє діяльності організацій колективного управління
майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних
прав, пов’язаної з виконанням функцій, які визначені статтею 49
цього Закону; ( Частину першу статті 4 доповнено абзацом
чотирнадцятим згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від
22.05.2003 )

виконує інші функції відповідно до Положення про Установу,
затвердженого в установленому порядку.

2. Установа має право вимагати від організацій колективного
управління передбачену частиною сьомою статті 48 цього Закону
інформацію.

3. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок
коштів Державного бюджету України.

Стаття 5. Застосування правил міжнародного договору

Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов’язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила,
ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і
суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 6. Права іноземних осіб та осіб без громадянства

Іноземні особи та особи без громадянства, відповідно до
міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають
однакові з особами України права, передбачені цим Законом.

Розділ II

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Стаття 7. Суб’єкти авторського права

Суб’єктами авторського права є автори творів, зазначених у
частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким
автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Стаття 8. Об’єкти авторського права

1. Об’єктами авторського права є твори у галузі науки,
літератури і мистецтва, а саме:

1) літературні письмові твори белетристичного,
публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру
(книги, брошури, статті тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) комп’ютерні програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом і без тексту;

6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми,
хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх
постановки;

7) аудіовізуальні твори;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового
мистецтва;

10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані
способами, подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори
декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з
художнього скла, ювелірні вироби тощо; ( Пункт 11 частини першої
статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV
( 850-15 ) від 22.05.2003 )

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні
твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки,
архітектури та інших сфер діяльності;

13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї
частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14) похідні твори;

15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії
та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за
умови, що вони є результатом творчої праці за добором,
координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських
прав на твори, що входять до них як складові частини;

16) тексти перекладів для дублювання, озвучення,
субтитрування українською та іншими мовами іноземних
аудіовізуальних творів;

17) інші твори.

2. Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у
частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені,
як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення,
жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда,
розваги тощо).

3. Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки
на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї,
теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи,
концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані,
пояснені, проілюстровані у творі.

Стаття 9. Охорона авторського права на частину твору

Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому
числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і
охороняється відповідно до цього Закону.

Стаття 10. Об’єкти, що не охороняються

Не є об’єктом авторського права:

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають
характер звичайної прес-інформації;

б) твори народної творчості (фольклор);

в) видані органами державної влади у межах їх повноважень
офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного
характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні
стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

г) державні символи України, державні нагороди; символи і
знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших
військових формувань; символіка територіальних громад; символи та
знаки підприємств, установ та організацій;

д) грошові знаки;

е) розклади руху транспортних засобів, розклади
телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази
даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які
поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого
роду).

Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах «г»
і «д» частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердження
розглядаються як твори і охороняються відповідно до цього Закону.

Стаття 11. Виникнення і здійснення авторського права.
Презумпція авторства

1. Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є
автор твору.

За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа,
зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція
авторства).

Це положення застосовується також у разі опублікування твору
під псевдонімом, який ідентифікує автора.

2. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його
створення. Для виникнення і здійснення авторського права не
вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його
оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

3. Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка
інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове
право на цей твір), для сповіщення про свої права може
використовувати знак охорони авторського права. Цей знак
складається з таких елементів:

латинська літера «c», обведена колом, — (зображення знака не
наводиться);

ім’я особи, яка має авторське право;

рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і
кожному примірнику твору.

4. Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за
винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора),
видавець твору (його ім’я чи назва мають бути зазначені на творі)
вважається представником автора і має право захищати права
останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не
розкриє своє ім’я і не заявить про своє авторство.

5. Суб’єкт авторського права для засвідчення авторства
(авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту
і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права
автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони
авторського права може зареєструвати своє авторське право у
відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які
стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно
до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа
складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

За підготовку Установою до державної реєстрації авторського
права і договорів, які стосуються права автора на твір,
сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів
України.

Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається
свідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти
від сплати якого перераховуються до Державного бюджету України.
Розмір і порядок сплати державного мита за видачу свідоцтва
визначаються законодавством.

Особа, яка володіє матеріальним об’єктом, в якому втілено
(виражено) твір, не може перешкоджати особі, яка має авторське
право, у його реєстрації.

Стаття 12. Авторське право і право власності на матеріальний
об’єкт, в якому втілено твір

1. Авторське право і право власності на матеріальний об’єкт,
в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження
матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження
авторського права і навпаки.

2. Власникові матеріального об’єкта, в якому втілено оригінал
твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволяється
руйнувати цей об’єкт без попереднього пропонування його авторові
твору за ціну, що не перевищує вартості матеріалів, витрачених на
його створення. Якщо збереження об’єкта, в якому втілено оригінал
твору, є неможливим, власник матеріального об’єкта, в якому
виражено оригінал твору, повинен дозволити авторові зробити копію
твору у відповідній формі, а якщо це стосується архітектурної
споруди — фотографії твору.


Стаття 13. Співавторство

1. Співавторами є особи, спільною творчою працею яких
створено твір.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить
всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне
нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має
самостійне значення.

Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між
ними.

Право опублікування та іншого використання твору в цілому
належить всім співавторам.

Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне
ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав
відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або
зміну твору.

У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор
може доводити своє право в судовому порядку.

2. Якщо твір, створений у співавторстві, складається з
частин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен із
співавторів має право використовувати створену ним частину твору
на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між
співавторами.

3. Співавторством є також авторське право на інтерв’ю.
Співавторами інтерв’ю є особа, яка дала інтерв’ю, та особа, яка
його взяла.

Опублікування запису інтерв’ю допускається лише за згодою
особи, яка дала інтерв’ю.

4. Винагорода за використання твору належить співавторам у
рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

Стаття 14. Особисті немайнові права автора

1. Автору належать такі особисті немайнові права:

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення
належним чином імені автора на творі і його примірниках і за
будь-якого публічного використання твору, якщо це практично
можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору
згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись
анонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення
псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його
примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти
будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або
будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і
репутації автора.

2. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані
(відчужені) іншим особам.

Стаття 15. Майнові права автора

1. До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору
іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з
положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає
суб’єктом авторського права.

2. Виключне право на використання твору автором (чи іншою
особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати
твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

3. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає
йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно
здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше
оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни
творів;

7) включення творів як складових частин до збірників,
антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження
іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та
шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким
чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з
будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після
першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або
примірників аудіовізуальних творів, комп’ютерних програм, баз
даних, музичних творів у нотній формі, а також творів,
зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує
комп’ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

4. Виключні права авторів на використання творів архітектури,
містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх
участі у реалізації проектів цих творів.

5. За винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього
Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право
вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.
Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального)
платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне
використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і
використання твору встановлюються в авторському договорі або у
договорах, що укладаються за дорученням суб’єктів авторського
права організаціями колективного управління з особами, які
використовують твори.

Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні
ставки авторської винагороди та порядок їх застосування. ( Абзац
третій частини п’ятої статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

6. Обмеження майнових прав, встановлені статтями 21-25
цього Закону, здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть
шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні
інтереси автора.

7. Якщо примірники правомірно опублікованого твору законним
чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в
Україні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхом
продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має
авторське право) і без виплати авторської винагороди, а щодо
творів образотворчого мистецтва — з урахуванням положень статті 27
цього Закону. Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм
чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має
авторське право.

Стаття 16. Авторське право на службові твори

1. Авторське особисте немайнове право на службовий твір
належить його автору.

2. Виключне майнове право на службовий твір належить
роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором
(контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і
роботодавцем.

3. За створення і використання службового твору автору
належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої
встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або)
цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

Стаття 17. Авторське право на аудіовізуальний твір

1. Авторами аудіовізуального твору є:

а) режисер-постановник;

б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів;

в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору
музичного твору з текстом або без нього;

г) художник-постановник;

д) оператор-постановник.

Одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із
наведених у цій частині авторських функцій.

2. Якщо інше не передбачено у договорі про створення
аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або
зобов’язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і
передали майнові права організації, що здійснює виробництво
аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не
мають права заперечувати проти виконання цього твору, його
відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної
демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і
дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання
музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За
оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи
сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і
(або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами
аудіовізуального твору зберігається право на справедливу
винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями
колективного управління або іншим способом.

3. Автори, твори яких увійшли як складова частина до
аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і
створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають
авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно
використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в
цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво
аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не
передбачено інше.

Стаття 18. Авторське право на комп’ютерні програми

Комп’ютерні програми охороняються як літературні твори. Така
охорона поширюється на комп’ютерні програми незалежно від способу
чи форми їх вираження.

Стаття 19. Авторське право на збірники та інші
складені твори

1. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові)
належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування
творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці
(упорядкування).

Упорядник збірника користується авторським правом за умови
дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до
складеного твору.

Автори творів, включених до складеного твору, мають право
використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо
інше не передбачено авторським договором з упорядником збірника.

Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим
особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих
творів та (або) інших даних для створення своїх творів.

Передбачена цією частиною правова охорона баз даних не
поширюється на самі дані чи інформацію і не зачіпає будь-яке
авторське право, що відноситься до самих даних чи інформації, які
містяться у базі даних.

2. Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників,
періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів
та інших періодичних видань належать виключні права на
використання таких видань у цілому. Видавець має право за
будь-якого використання таких видань зазначати в них своє ім’я або
вимагати такого зазначення.

Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні
права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому,
якщо інше не передбачено авторським договором.

Стаття 20. Авторське право перекладачів і авторів
інших похідних творів

1. Перекладачам і авторам інших похідних творів належить
авторське право на здійснені ними переклад, адаптацію, аранжування
або іншу переробку.

Перекладачі і (або) автори інших похідних творів користуються
авторським правом на створений ними твір за умови дотримання ними
прав автора, твір якого зазнав перекладу, адаптації, аранжування
або іншої переробки.

2. Авторське право перекладачів і (або) авторів інших
похідних творів не перешкоджає іншим особам здійснювати свої
переклади і переробки тих самих творів.

Стаття 21. Вільне використання твору із зазначенням
імені автора

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право),
але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення,
допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих
творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі
цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо
воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним
характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання
цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до
фонограми (відеограми) або програми мовлення;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі,
виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях,
передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального
характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне
сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей
з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних
питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у
випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або
інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами
фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше
публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час
перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних
публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для
висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у
комерційних цілях; ( Пункт 5 частини першої статті 21 в редакції
Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом
для сліпих;

7) відтворення творів для судового і адміністративного
провадження в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і
релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому
характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших
періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення
публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних
творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених
статтями 22-25 цього Закону.

Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

Стаття 22. Вільне відтворення бібліотеками та архівами
примірників твору репрографічним способом

Допускається без згоди автора або іншої особи, яка має
авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору
бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або
опосередковано на одержання прибутку, за таких умов:

1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована
стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових
творів (за винятком комп’ютерних програм і баз даних), з
ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за
запитами фізичних осіб за умови, що:

а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що
такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і
приватного дослідження;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має
систематичного характеру;

( Підпункт «в» пункту 1 статті 22 виключено на підставі
Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або
заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної
бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого
або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи
архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а
також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має
систематичного характеру.

Стаття 23. Вільне відтворення примірників твору для навчання

Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має
авторське право:

1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів,
аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що
обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

2) репрографічне відтворення навчальними закладами для
аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за
обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями
або без них за умови, коли:

а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має
систематичного характеру;

( Підпункт «в» пункту 2 статті 23 виключено на підставі
Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

Стаття 24. Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція
комп’ютерних програм

1. Особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим
примірником комп’ютерної програми, має право без згоди автора або
іншої особи, яка має авторське право на цю програму: ( Абзац
перший частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

1) внести до комп’ютерної програми зміни (модифікації) з
метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи,
яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов’язаних з
функціонуванням комп’ютерної програми відповідно до її
призначення, зокрема запис і збереження в пам’яті комп’ютера, а
також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з
автором чи іншою особою, яка має авторське право;

2) виготовити одну копію комп’ютерної програми за умови, що
ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни
правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал
комп’ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане
непридатним для використання. При цьому копія комп’ютерної
програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено у
цьому пункті та пункті 1 цієї частини, і має бути знищена у разі,
якщо володіння примірником цієї комп’ютерної програми перестає
бути правомірним;

3) декомпілювати комп’ютерну програму (перетворити її з
об’єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації,
необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою
комп’ютерною програмою, за дотримання таких умов:

а) інформація, необхідна для досягнення здатності до
взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;

б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин
комп’ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до
взаємодії;

в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може
використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з
іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім
випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії
з іншими програмами, а також не може використовуватися для
розроблення комп’ютерної програми, схожої на декомпільовану
комп’ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що
порушує авторське право;

4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування
комп’ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що
лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання
будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи
запису в пам’ять (збереження) комп’ютерної програми.

2. Застосування положень цієї статті не повинно завдавати
шкоди використанню комп’ютерної програми і не повинно обмежувати
законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське
право на комп’ютерну програму.

Стаття 25. Вільне відтворення творів у особистих цілях

1. Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має
авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати
виключно в особистих цілях або для кола сім’ї попередньо
правомірно оприлюднені твори, крім:

а) творів архітектури у формі будівель і споруд;

б) комп’ютерних програм, за винятком випадків, передбачених
статтею 24 цього Закону;

в) репрографічного відтворення книг, нотних текстів і
оригінальних творів образотворчого мистецтва, за винятком
випадків, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону;

( Пункт «г» частини першої статті 25 виключено на підставі
Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

2. Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах,
їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники
допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих
цілях або для кола сім’ї без дозволу автора (авторів), виконавців,
виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм
винагороди. Особливості виплати винагороди у цьому випадку
визначені статтею 42 цього Закону. ( Частина друга статті 25 в
редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

Стаття 26. Право доступу до твору образотворчого мистецтва

При передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального
об’єкта, в якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор
має право вимагати доступу до цього твору з метою його
використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів,
карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права
та інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не
може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав.
При цьому від власника твору не можна вимагати доставки твору
авторові.

Стаття 27. Право слідування

Автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті -
спадкоємці впродовж встановленого статтею 28 цього Закону строку
користуються щодо проданих автором оригіналів творів
образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п’яти
відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон,
галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем,
здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у
цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями,
салонами, крамницями тощо.

Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті
використання права слідування, здійснюються особисто автором,
через його повіреного або через організації колективного
управління.

Стаття 28. Строк дії авторського права

1. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його
створення і починає діяти від дня створення твору.

2. Авторське право діє протягом усього життя автора і
70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією
статтею.

3. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом,
строк дії авторського права закінчується через 70 років після
того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не
викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору,
оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не
пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору,
застосовується строк, передбачений частиною другою цієї статті.

4. Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє
протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього
співавтора.

5. У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не
водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками,
серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для
кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.

6. Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів
діє протягом 70 років після їх реабілітації.

7. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом
30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його
правомірного опублікування.

8. Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони
авторського права по відношенню до неоприлюдненого твору вперше
його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту
майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років
від часу, коли твір був вперше оприлюднений.

9. Строк дії авторського права після смерті автора і строки,
встановлені частинами третьою сьомою цієї статті, починаються від
дня смерті автора чи з дня настання подій, передбачених у
зазначених частинах, але відліковуються з 1 січня року, наступного
за роком смерті чи роком, в якому відбулася зазначена подія.
( Частина дев’ята статті 28 в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 )
від 22.05.2003 )

10. Особисті немайнові права автора, передбачені статтею 14
цього Закону, охороняються безстроково.

Стаття 29. Перехід авторського права у спадщину

1. Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне
авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину
особисті немайнові права автора.

2. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і
протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також
будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі
та репутації автора.

Стаття 30. Перехід творів у суспільне надбання

1. Закінчення строку дії авторського права на твори означає
їх перехід у суспільне надбання.

2. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без
виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою,
за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених
статтею 14 цього Закону.

3. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися
спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за
використання на території України творів, які стали суспільним
надбанням.

Стаття 31. Передача (відчуження) майнових прав суб’єктів
авторського права

1. Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може
передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону,
будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав
автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється
авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають
бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському
договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

2. Майнове право суб’єкта авторського права, який є юридичною
особою, може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому
законом порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи -
суб’єкта авторського права.

Стаття 32. Передача права на використання твору

1. Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить
виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору
будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі
авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на
основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених
статтями 21-25 цього Закону.

2. Передача права на використання твору іншим особам може
здійснюватися на основі авторського договору про передачу
виключного права на використання твору або на основі авторського
договору про передачу невиключного права на використання твору.

3. За авторським договором про передачу виключного права на
використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне
авторське право) передає право використовувати твір певним
способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права
передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти
подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка
передає виключне право на використання твору, залишається право на
використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

4. За авторським договором про передачу невиключного права на
використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право)
передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у
встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне
право, зберігається право на використання твору і на передачу
невиключного права на використання твору іншим особам.

5. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на
використання творів мають організації колективного управління,
яким суб’єкти авторського права передали повноваження на
управління своїми майновими авторськими правами.

6. Права на використання твору, що передаються за авторським
договором, вважаються невиключними, якщо у договорі не передбачено
передачі виключних прав на використання твору.

Стаття 33. Договори на право використання творів

1. Договори про передачу прав на використання творів
укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися
договір про використання (опублікування) твору в періодичних
виданнях (газетах, журналах тощо).

2. Договір про передачу прав на використання творів
вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх
істотних умов (строку дії договору, способу використання твору,
території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку
виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за
вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді
відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у
вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки
авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки,
встановлені Кабінетом Міністрів України.

3. Предметом договору про передачу прав на використання твору
не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.

4. Відповідні відомства і творчі спілки можуть розробляти
примірні авторські договори (зразки авторських договорів).

5. Умови договору, що погіршують становище автора (його
правонаступника) порівняно із становищем, встановленим чинним
законодавством, є недійсними.

6. За авторським договором замовлення автор зобов’язується
створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і
передати його замовникові. Договором може передбачатися виплата
замовником авторові авансу як частини авторської винагороди.

7. Умови договору, що обмежують право автора на створення
майбутніх творів на зазначену у договорі тему чи у зазначеній
галузі, є недійсними.

8. Усі майнові права на використання твору, які передаються
за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові
права, не зазначені в авторському договорі як передані суб’єктом
авторського права, вважаються такими, що не передані, і
зберігаються за ним.<


корисний матеріал? Натисніть:
наші клієнти з України (та Києва), Росії, США, інших країн
 
Захистіть ваші права, скориставшись нашими послугами:

Захистіть свій БРЕНД

подайте заяву на реєстрацію торгової марки (товарного знаку, логотипу) в Україні, за кордоном, або по всьому світу.

Захистіть свою інтеллектуальну власність

будь яка інтеллектуальна власність може бути захищена: комп’ютерна программа, веб-сайт, база даних, стаття, книга, пісня, музика, вірш, малюнок, інші твори науки, літератури та мистецтва.

Придбайте чи продайте

торгову марку (бренд, логотип, товарний знак), винахід, ідею, патент (база та список зареєстрованих ТМ, що продаються їх власниками)


Популярні питання:

інші питання...


Популярні новини:

інші новини...


Популярні статті:

інші статті...
© Ярослав Ващук, 2003-2011
при використанні будь-яких матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове
[pageinfo]
сайты Хмельницкого bigmir)net TOP 100