Вибрати п’ять найяскравіших інтелектуалів за всі часи надзвичайно важко. Зрозуміло, моя відповідь буде суб’єктивною.

Першим я б назвав митрополита київського Іларіона, соратника і духовного наставника Ярослава Мудрого. Йому належить видатний твір «Слово про закон і благодать», в якому Русь постає як країна християнської цивілізації, що пізнала Бога і закон.

Другою яскравою постаттю часів Київської Русі був чернець Києво-Печерського монастиря Нестор, перу якого належить знаменита «Повість минулих літ». Цей літописний твір, де розгорнуте широке полотно слов’яно-руської історії, в майбутньому став основою і взірцем для всього давньоруського літописання.

Третім у цьому ряді, безперечно, має стояти Григорій Сковорода, геніальний український філософ і письменник XVІІІ ст. Сказаного, власне, і достатньо для відповіді, чому я зупинився на цій постаті.

Наступним моїм обранцем є Михайло Драгоманов, європейськи освічений і енциклопедично ерудований український інтелектуал. Його ідеями національно-культурного самоусвідомлення жила вся українська еліта другої половини XІX ст. Впродовж багатьох років він був повпредом України в цивілізованій Європі.

І, нарешті, п’яте місце я віддаю Миколі Амосову, видатному кардіохірургу, кібернетикові, філософу. Незбагненному його розумові були підвладні проблеми філософії, психології, соціології та інших гуманітарних дисциплін. Широке визнання здобув його метод евристичного моделювання.