З метою однакового і правильного застосування законодавства у вирішенні спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності, Вищий господарський суд України вважає за необхідне дати такі рекомендації.

I. Загальні питання застосування законодавства про охорону прав інтелектуальної власності.

1. З 1 січня 2004 року набрали чинності Цивільний кодекс України [435-15] (далі — Цивільний кодекс) та Господарський кодекс України [436-15] (далі — Господарський кодекс). У розгляді справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності, положення цих Кодексів повинні застосовуватись з урахуванням таких правил.

1.1. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу [435-15] цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

1.2. Згідно з пунктом 4 розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу цей Кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу [436-15], зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

2. Відповідно до частини 2 статті 154 Господарського кодексу [436-15] до відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу [435-15] з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами. У Цивільному кодексі [435-15] положення про право інтелектуальної власності викладено у Книзі четвертій «Право інтелектуальної власності», главі 75 «Розпорядження правами інтелектуальної власності» та главі 76 «Комерційна концесія». Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу [435-15] законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. У Господарському кодексі [436-15] особливості регулювання майнових відносин у господарській діяльності щодо використання прав інтелектуальної власності викладено у главі 16 «Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності». Отже захист прав інтелектуальної власності здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу [435-15] з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

3. Відповідно до статті 9 Конституції України [254к/96-ВР] чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Частиною 1 статті 10 Цивільного кодексу [435-15] передбачено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. А згідно з частиною 2 цієї статті якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. З урахуванням викладених вимог Конституції України [254к/96-ВР] та Цивільного кодексу [435-15] господарські суди мають застосовувати міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Перелік таких договорів наведено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 08.10.2003 N 01-8/1199 [v1199600-03] «Про нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності».

4. Відповідно до статті 422 Цивільного кодексу [435-15] право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором. Отже судам у вирішенні спорів слід застосовувати також правила законів у сфері інтелектуальної власності, до яких відносяться Закони України «Про авторське право і суміжні права» [3792-12], «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» [3689-12], «Про охорону прав на промислові зразки» [3688-12], «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [3687-12], «Про охорону прав на зазначення походження товарів» [752-14], «Про охорону прав на сорти рослин» [3116-12], «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» [621/97-ВР]. Правила про права інтелектуальної власності містяться також в інших законах, наприклад, Законах України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм» [1587-14], «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» [2953-14], «Про племінну справу» [3691-12], «Про науково-технічну інформацію» [3322-12], «Про лікарські засоби» [123/96-ВР] тощо.

5. У застосуванні законів про охорону прав інтелектуальної власності судам слід враховувати зміну термінів, якими визначаються окремі об’єкти права інтелектуальної власності. Так, знаки для товарів і послуг за Цивільним кодексом [435-15] (стаття 420, глава 44) та Господарським кодексом [436-15] (статті 155, 157-158) визначено як торговельні марки (знаки для товарів і послуг), а фірмове найменування — як комерційне (фірмове) найменування (стаття 420, глава 43 Цивільного кодексу, статті 155, 159 Господарського кодексу).

6. У зв’язку з врегулюванням Цивільним кодексом [435-15] та Господарським кодексом [436-15] питання про право інтелектуальної власності на комерційне найменування у справах, пов’язаних із захистом зазначеного права, господарськими судами з 1 січня 2004 року не може застосовуватися Положення про фірму [n0002400-27], затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 22 червня 1927 року...

(продолжение)

Голова Вищого господарського суду України
Д.Притика